Біографія отця Серафима

1910     17 червня у Львові-Замарстинові народився Алойзи Казимир Кашуба; 17 липня Алойзи був охрещений.

1916     Алойзи йде до школи ім. Юліуша Словацького в Замарстинові.

1919      Втопився Йосип Кашуба, старший брат Алойзи.

1920      Алойзи продовжує навчання в гімназії ім. Станіслава Жолкевського у Львові.

1928      24 травня Алойзи складає випускні іспити, у серпні починає новіціат у монастирі братів менших капуцинів в Сендзішуві-Малопольському. Алойзи  приймає чернече ім’я Серафим.

1929      8 вересня брат Серафим складає перші чернечі обітниці у Кракові і по­чинає навчання у Вищій Духовній Семінарії в Кракові.

1932      9 вересня складає вічні обіти; 16 жовтня у Кракові отри­мує свячення субдияконату, а 20 листопада — дияконату;  у жовтні починає навчання на філологічному факультеті Ягеллонського університету в Кракові.

1933    11 березня приймає священницькі свячення в храмі конвентуальних францисканців у Кракові. Приміційні Божі Служби відправляє у Кракові (12 березня) і в парафіяльному хра­мі у Львові-Замарстинові (16 квітня).

1936     працює редактором капуцинського часопису «Серафимський політ».

1939     17 червня складає магістерський іспит в Ягеллонському університеті; 7 серпня їде на канікули до Львова, де його настигла Друга світова війна; восени працює душпастирем в Дублянах біля Львова.

1940    4 квітня у Львові помирає Анна Кашуба, мати отця Серафима. У листопаді отець Серафим переселяється зі Львова на Волинь (Рівне, Межиричі, Невирівки, Людвиполь, Заслав, Стара Гута, Корець, Сарни, Маневичі, Карасин).

1941/44 веде душпастирську діяльність в різних місцевостях на Волині і Поліссі (Дерманка, Людвиполь, Городниця, Корецька Гута, Медведів, Янівка, Стара Гута, Ємільчине); неодноразово чудом рятується від смерті.

1944/45 проводить велику кількість душпастирських подорожей на Волині, їздить до Вільнюса, Ленінграду і Львова.

1945  11 серпня у Здолбунові отець Серафим виходить із репатріаційного потяга і вирішує залишитися на Волині; у репатріаційному відділі в Рівному отримує дозвіл на перебування там як настоятель парафії.

1945/58 веде душпастирську діяльність у Рівному, Здолбунові, Дубні, Корці, Острозі, Кременці, Сарнах.

1946    навесні у Рівному його провідує рідна сестра Яніна Помповська перед своїм репатріаційним виїздом. 9 червня Яніна Помповська померла у Розвадові (Польща).

1949    подорож до Литви.

1950    подається до Латвії та Естонії, де провідує отця Тадеуша Крауса, капуцина.

1957    у липні до отця Серафима приїжджають батько і сестра Марія, аби переконати його поїхати до Польщі. Попри слабке здоров’я і погані умови служіння отець Серафим вирішує залишитися.

1958   «Здолбунівська газета» публікує наклепницькі статті про отця Серафима Кашубу. 12 квітня органи влади в Рівно­му позбавляють його всіх душпастирських прав. У жовтні він перебуває в Рівному, де закінчує будівництво місцевого храму.

1959     після того, як органи влади закрили храми в Рівному й Острозі (на свято Тіла і Крові Господніх), отця Серафима підступно змушують виписатися і залишити Рівне. Тоді він зупиняється в Самборі у родичів своєї матері.

1960     в серпні у Гродно з’являється книжка під назвою «Ка­толицизм без маски», яка очорнює душпастирську діяль­ність отця Серафима; восени він їде до Ленінграду лікувати слух, далі до Естонії провідати отця Тадеуша Крауса.

1961     під час Великого Посту отець Серафим перебуває в Трускавці й відвідує вірних цих околиць.

1962     перебування у Криму й на Волині, з грудня до лютого 1963 року працює у фітотерапевтичному магазині у Ленінграді.

1963     перебуває у Литві, у Дзвінську (Даугавпілс), де працює кочегаром у тубдиспансері; 25 березня у Стальовій Волі помирає його батько, Кароль Кашуба. Восени отець Серафим вдруге їде до Казахстану, перебуває у Красноармійську (Цілиноград). 

1964     виконуючи душпастирське служіння у Казахстані, відві­дує Петропавловськ, Таїнши, Красноармійськ (Цілиног­рад), на деякий час їде до Естонії і Москви.

1966     6 березня отця Кашубу заарештували в Цілинограді і за­судили на заслання у радгосп в Арикти; через декілька місяців його переводять до Аршатинська, потім 16 листопада звільняють; о. Серафим здійснює численні душпастирські подорожі у Шортанди, Таїнши й інші місцевості. 22 грудня отця Серафима засуджують на 11 років перебування в клініці для невиліковно хворих у Малій Тимофіївці біля Цілинограду.

1967     у лютому отець Серафим втікає з клініки в Малій Тимофіївці і їде до Ці­линограду, а потім до Москви.

1968     7 серпня у Стальовій Волі помирає сестра отця Сера­фима, Марія Кашуба. Йому не вдається приїхати на похорон. Отримавши дозвіл, він їде до Польщі,19 серпня дістається до Стальової Волі; восени перебуває на ліку­ванні в тубдиспансері у Вроцлаві.

1969     у Великодній період одужує у Тенчині і кілька місяців (з перервами) перебуває  в тубдиспансері у Вроцлаві; до нього приходять листи від вірних з Казахстану з прохан­нями повернутися.

1970     одужання у монастирях в Тенчині, Скомільній Чарній і Вроцлаві. 13 червня о. Серафим повертається до СРСР (після не­довгого перебування у Львові подається до Цілинограду в Казахстані). 12 вересня газета «Цілиноградська прав­да» публікує брехливу статтю про отця Серафима.

1970/74 веде душпастирську діяльність на широких теренах СРСР: в Алмати, Куйбишеві, Челябінську, Петропав­ловську, Красноармійську, Новосибірську, в Україні й Естонії.

1974      у лютому відвідує в Ризі (Латвія) отця Томаша, капуци­на з Баварії; в період Великого Посту і Великодня слу­жить у Петропавловську; у травні провідує отця Владислава Буковінського в Ка­раганді; у червні перебуває у тубдиспансері в Тінчи; в липні допомагає у душпастирському служінні важкохво­рому отцю Роману Янковському в Житомирі; з вересня лікується у тубдиспансері у Львові.

1975     далі лікується у клініці в Голоску біля Львова; наприкінці року веде потаємне душпастирське служіння на Волині і у Львові.

1976      27 травня повертається до Казахстану, де в Караганді провідує могилу отця Владислава Буковінського; в сер­пні і вересні перебуває у Цілинограді і Новоград-Волинському, звідки їде до Ленінграду, а далі до Москви; у душпастирських подорожах відвідує Челябінськ, Рів­не, Свердловськ.

1977      наприкінці березня їде до Львова через Ленінград; Великдень проводить у Казахстані; в липні їде до Ташкенту, аби діяти на захист віри щодо діяльності отця Кальдера Фрунзе, послідовника Лефевра. У вересні відвідує Рівне, 19 вересня приїжджає до Львова.

20 вересня 1977 року близько 1:30 ночі помирає у Львові.